География производства: где выращивают в России

Производство сахарной свеклы в России ведется более чем в 30 регионах страны, по данным Министерства сельского хозяйства на конец октября 2016 года структура сбора в процентном соотношении по регионам страны представлена на рис. 2.

Рис. 2 Структура выращивания сахарной свеклы по регионам Российской Федерации (показатели на конец октября 2016 года)
Источник: Экспертно-аналитический центр агробизнеса (ab-centre.ru) по документам Министерства сельского хозяйства РФ.

Лидером в процентном соотношении (18%) является Краснодарский край, в натуральном выражении на конец октября 2016 года этот показатель составил 7 528,7 тыс. тонн, он на 20,4% выше, чем в предыдущем году.

Второй в процентном соотношении регион – Курская область. В таблице 1 отражены количественные показатели 20 лидирующих регионов, представленных на графике и динамика первой десятки лидеров по выращиванию по сравнению с предыдущим годом.

Таблица 1. Количество культуры, произведенной в регионах, динамика в процентном соотношении по сравнению с предыдущим годом

Регион выращивания

Тыс. тонн произведено в 2016 году на конец октября

Динамика по отношению к предыдущему году в процентах

Краснодарский край

7 528,70

+20,4%

Курская область

4 604,00

+32,7%

Воронежская

4 570,50

+38,5%

Липецкая

4 285,90

+28,20%

Тамбовская

3 775,80

+7,50%

Белгородская

3440,80

+71,70%

Республика Татарстан

2 261,00

+26,50%

Орловская

1 921,50

+25,20%

Пензенская

1 788,30

+29,50%

Ставропольский край

1 592,70

+19,50%

Республика Башкортостан

1 288,90

Алтайский край

1 125,30

Республика Мордовия

1 052,00

Ростовская область

710,70

Ульяновская область

427,60

Тульская область

385,40

Рязанская область

311,50

Саратовская область

228,10

Нижегородская область

142,30

Карачаево-черкесская республика

95,90

Другие регионы

218,10

Источник: Минсельхоз РФ

Сколько сахарной свеклы производят в России

В 2016 году сахарной свеклой было засеяно 1,11 млн. га сельскохозяйственных земель, что на 8% превышает площади посева в 2015 году. Чтобы проследить динамику, рассмотрим, сколько центнеров собирают с одного гектара, а также, сколько составило общее производство с 2005 по 2015 года см. таблицу 2.

Таблица 2. Урожайность и количество произведенной сахарной свеклы в России

Год

Урожайность (количество центнеров с одного гектара убранной площади)

Производство (млн. тонн)

21,3

29,0

24,9

22,3

47,6

45,1

39,3

33,5

39,0

Источник: Росстат

По данным Минсельхоза на конец октября 2016 года (на этот момент было выкопано 83% от всей посевной площади), количество произведенной культуры уже составило 41,755 млн. тонн.

В 2015 году на аналогичную дату было собрано на 27,2% меньше, а по отношению ко всей собранной за 2015 год свекле, показатель октября 2016 уже выше на 7%.

Согласно предварительным итогам Росстата, в 2016 году всего собрано 48,3 млн. тонн. свеклы, выращенных различными сельхозпроизводителями, в том числе крестьянскими фермерскими хозяйствами (КФХ) и хозяйствами населения см. таблицу 3

Таблица 3. Сколько произведено сахарной свеклы хозяйствами всех категорий в 2016 году

Хозяйства всех категорий

В том числе

Хозяйства всех категорий 2015 год

Сельхоз-организации

КФХ

Хозяйства населения

Количество в натуральном выражении, млн. тонн

48,3

42,5

5,7

0,1

39,0

В % к общему количеству

100%

87,9%

11.9%

0,2%

Источник: Росстат

Это говорит о выраженной положительной динамике роста производства, а также урожайности сахарной свеклы в России за последние два года.

В 2016 году с одного га посевных площадей было собрано в среднем 460 центнеров культуры (по данным Росстата).

Рост урожайности и количество производимого сахара

1 февраля 2017 года в Москве прошло Всероссийское агрономическое совещание. На нем Александр Ткачев (действующий министр сельского хозяйства РФ) сделал заявление о том, что 2016 год стал для России рекордным по количеству выращенной и собранной сахарной свеклы. Она опередила европейские страны: Германию, Францию, а также США. Такой рекордный урожай дает возможность произвести порядка 6 млн. тонн сахара, что станет абсолютным достижением для страны. Также он заявил, что такой объем производства позволит России впервые выступить в роли крупного поставщика сахара на мировой рынок. Прогнозируемые объемы экспорта в 2017 году – более 200 тыс. тонн.

Результативность свеклосахарного комплекса в Российской Федерации за два десятка лет выросла почти на 400%, производство сахара превысило 5,3 тонн с 1 гектара посевов в России, см. рис. 3.

Рис. 3 Производство сахара в России с 1 га посевов сахарной свеклы, тонн.
Источник: ИКАР

На графике представлена динамика производства сахара с 1 га посевов по четырем макро-регионам: Краснодар, Белгород-Воронеж, Уфа-Казань, Алтайский край и по России в целом. Краснодарский и Алтайский край бьют рекорд (более 6 тонн) по сбору с каждого гектара посевов. Прогноз продуктивности на ближайшие 3-5 лет – порядка 7-8 тонн сахара с каждого гектара.

Сахарная свёкла

Сахарная свёкла
Корни сахарной свёклы
Научная классификация
Царство: Растения
Отдел: Покрытосеменные
Класс: Двудольные
Порядок: Гвоздичноцветные
Семейство: Маревые
Подсемейство: Chenopodioideae
Род: Свёкла
Вид: Свёкла обыкновенная
Подвид: Сахарная свёкла
Латинское название
Beta vulgaris L. subsp. vulgaris
syn.
  • Beta altissima Steud.
  • Beta brasiliensis hort. ex Voss, nom. inval.
  • Beta chilensis hort.
  • Beta cicla (L.) L.
  • Beta vulgaris var. altissima Döll
  • Beta vulgaris subsp. cicla (L.) W.D.J.Koch
  • Beta vulgaris var. cicla L.
  • Beta vulgaris ‘conditiva’ Alef.
  • Beta vulgaris ‘crassa’ Alef.
  • Beta vulgaris subsp. flavescens Lam.
  • Beta vulgaris var. flavescens (Lam.) DC.
  • Beta vulgaris var. rapacea W.D.J.Koch
  • Beta vulgaris f. rhodopleura (Alef.) Helm
  • Beta vulgaris var. rubra DC.
  • Beta vulgaris ‘saccharifera’ Alef.


Систематика
на Викивидах


Изображения
на Викискладе

Уборка сахарной свёклы свёклоуборочным комбайном

Са́харная свёкла (свекловица) — группа разновидностей обыкновенной корнеплодной свёклы (лат. Beta vulgaris); техническая культура, в корнях которой содержится много сахарозы.

История

Сахарная свёкла появилась в результате работы селекционеров. В 1747 году Андреас Маргграф выяснил, что сахар, который до того получали из сахарного тростника, содержится и в свёкле. В то время учёный смог установить, что содержание сахара в кормовой свёкле составляло 1,3 %. В нынешних сортах сахарной свёклы, выведенных селекционерами, оно превышает 20 %.

Открытие Маргграфа сумел оценить и впервые практически использовать его ученик Франц Карл Ашар, который посвятил свою жизнь получению свекловичного сахара и в 1801 году оборудовал в Нижней Силезии фабрику, где сахар вырабатывали из свёклы.

На территории современных России и Украины сахарная свёкла появилась в первой половине XIX века. В 1799 году профессор фармацевтической химии и фармации Московского университета Иоганн Иаков Биндгейм разработал способ получения сахара из белой свёклы. В 1799‒1801 годах Яков Степанович Есипов разработал технологию получения сахара из свёклы в промышленных условиях, впервые используя способ очистки свекловичного сока известью, применяемый и по сей день. Первый завод в России для добывания свекловичного сока, главным образом для переработки в спирт, основан компаньонами генерал-майором Е. И. Бланкенагелем и Я. С. Есиповым в 1802 году в Тульской губернии, затем сахарный завод был устроен И. А. Мальцовым в 1809 году. Ведущими сахарозаводчиками Российской империи были сначала граф А. А. Бобринский и его наследники, затем Леопольд Кёниг, в начале XX века — Терещенко, Харитоненко, Ханенко и Бродский. Подробнее см. сахарная промышленность.

Технология переработки сахарной свёклы

  • Свёкла накапливается на кагатохранилище, где может выдерживаться до 90 суток;
  • Корнеплоды промываются, измельчаются и превращаются в стружку;
  • Получение диффузионного сока горячей водой (+75 °C);
  • Сок очищают в несколько этапов, используя гидроксид кальция и углекислый газ;
  • Полученный сок уваривают до сиропа с концентрацией сухих веществ 55-65 %, обесцвечивают с помощью оксида серы и фильтруют;
  • Из сиропа в вакуум-аппарате 1-й ступени получают утфель 1-й кристаллизации (7,5 % воды), который центрифугируют, удаляя «белую» патоку. Оставшиеся на ситах центрифуг кристаллы промывают, сушат и фасуют.
  • «Белую» патоку снова сгущают в вакуум-аппаратах 2-й ступени и, с помощью центрифуг, чаще всего непрерывного действия, разделяют на «зеленую» патоку и «желтый» сахар 2-го продукта, который, предварительно растворив в чистой воде, добавляют к сиропу, поступающему в вакуум-аппарат 1-й ступени;
  • Для дополнительного извлечения сахара иногда используется 3-ступень уваривания и обессахаривания;
  • Патока, полученная на последней ступени кристаллизации является мелассой — отходом сахарного производства, которая содержит 40-50 % сахарозы и по массе составляет 4-5 % от массы переработанной свеклы

Ссылки

  • Сахарная свёкла (англ.): информация на сайте GRIN.
  • Экологический центр Экосистема: Справочник по культурным растениям мира: Свекла сахарная (Beta vulgaris var. saccharifera)
  • Подробное описание

Это заготовка статьи по ботанике. Вы можете помочь проекту, дополнив её.
Для улучшения этой статьи желательно:

  • Викифицировать статью.

Цукрові буряки є різновидом звичайної корнеплодной буряків, що належить до сімейства амарантових. Звичайну буряк використовували в їжу з незапам’ятних часів (1-ше — 2-е тисячоліття до н. е..). Освоєння сортів цукрових буряків з підвищеним вмістом цукру почалося тільки в кінці 18 століття. І тільки на початку 19 століття з цукрових буряків стали виробляти цукор. Одночасно з цим селекціонерами велася робота по виведенню нових сортів буряків з підвищеним вмістом цукру. За 200 років вдалося значно підвищити вміст цукру в цукрових буряках (за одними джерелами на 20%, за іншими — в рази). Урожай цієї високопродуктивної (одна сотка може дати до 500 кг коренеплодів), технічної і кормової культури безпосередньо залежить від умов зростання. Вона потребує тепла, вологості і багато сонця. Найбільш відповідною зоною для її вирощування є поливні ділянки в Черноземье. Грузія і Україна, поряд із Росією та Білоруссю, також активно вирощують цукрові буряки. Культивують буряк, крім Європи, у Північній Америці, популярністю ця рослина користується в країнах Африки, на Близькому Сході та в Середній Азії.

Вирощування цукрових буряків.

Городники стверджують, що її можна з успіхом вирощувати на дачних ділянках та ефективно використовувати у своєму будинку. Кращими попередниками цього високоврожайного рослини є картопля, томати, бобові, кукурудза. Цукрові буряки добре сусідить з квасолею, цибулею, капустою, салатом, кольрабі. З цієї причини її можна ущільнено саджати разом з вищепереліченими культурами, чергуючи їх ряди. При цьому врожай зростає, а кількість шкідників значно зменшується. Не рекомендується розміщувати цукровий буряк після моркви, ріпи, брукви, пастернаку, селери, так як шкідники і хвороби у цих рослин загальні.

Для вирощування цукрових буряків підходять торфовища і піски, а оптимальна грунт — дерново-подзолистая, дернова або супіщаний. Грядки повинні добре прогріватися сонцем і сусідити з вищеназваними супутніми культурами. Час посадки розраховують, виходячи з температури прогрівання землі (6-8 град. З). Борозенки готують на відстані 40 см один від одного. Їх глибина (2-5 см) залежить від типу грунту. Для важких (глинистих) вона менше, для легких (піщаних і супіщаних) — більше. Перед посадкою в рядки рекомендується внести комплексне добриво, що буде сприяти більш дружним сходам і поліпшенню їх подальшого розвитку.

Буряк має ту особливість, що з однієї насінини проростає кілька рослин, що при їх проростанні вимагає обов’язкового проріджування. Щоб насіння проросло швидше, їх рекомендується на добу замочити в живильному розчині. Після ополіскування насіння укривають вологою тканиною і витримують протягом не більше 3-х діб, регулярно змочуючи тканину і підтримуючи відповідний температурний режим. Після появи сходів (на 8-10 день) проводиться перше розпушування, проріджування, залишаючи найбільш розвинені, сильні рослини. В подальшому, з метою отримання хорошого врожаю, проводиться не менше 5 поздовжніх і поперечних міжрядних розпушувань, збільшуючи глибину (до 10-12 см) по мірі росту коренеплодів.

Вважається, що потреба у воді у вирощуваної цукрових буряків незначна. Так, після проростання буряків в наступні 50-60 днів достатньо лише кілька разів рясно полити рослини, щоб забезпечити їх розвиток. А от починаючи з липня, слід проводити регулярний полив через кожні 7-10 днів, тому що в цей час йде посилений ріст листя і коренеплодів. Після 1 вересня цукрових буряках, як правило, достатньо дощів, але якщо осінь суха, то недолік вологи слід компенсувати поливами. Якщо було внесене добриво в грядки під час посадки буряків, то рослини підгодовуються в період інтенсивного росту листя азотними добривами (наприклад, аміачною селітрою з розрахунку 15 г на 1 м2.). В період формування коренеплодів необхідно забезпечити рослинам фосфатну і калійну підгодівлю (10 г на 1 м2).

Для боротьби з шкідниками рекомендується використовувати народні засоби: деревну золу, тютюнову пил, порошок гірчиці, водні розчини, настояні протягом декількох діб на подрібненого листя чистотілу або кульбаби.

Прибрати цукрові буряки слід до заморозків. Коренеплоди витягають із землі дуже акуратно, щоб вони не псувалися при зберіганні. Після просушування коренеплоди зберігають у сухому і провітрюваному приміщенні, розміщуючи їх в ящиках, пересипавши піском.

Домашнє використання цукрових буряків.

Склалося зовсім правильне уявлення про цукрових буряках як про технічному продукті, що використовується в цукровій промисловості. Відходи від виробництва цукру служать сировиною для одержання лимонної кислоти, спирту, гліцерину та інших продуктів. Але цукрові буряки наші предки з успіхом використовували у їжу, в тому числі і для корму худобі. Більш того, зовсім важкі для російського селянства часи (війни, голодні роки) такі культури, як картопля і цукрові буряки допомагали їм виживати. Яку б зневажливу оцінку не давали кабінетні вчені натурального господарства як одного з найбільш примітивних, все-таки воно, натуральне господарство, протягом століть допомагала селянам «зводити кінці з кінцями», тобто завдяки городах і худобі селянські сім’ї виживали. Більш того, оподатковувані різними натуральними податками, селяни рятували від голоду зростаюче населення російських міст, а в радянські часи постачання продуктів від селянських господарств у вигляді податків (м’ясо, масло, яйця і ін) допомагали і пролетаріату, який працює на благо індустріалізації країни, без якої (тобто індустріалізації) СРСР, мабуть, не витримав би навала фашистської Німеччини.

В наш час цукровий буряк використовують в домашній кулінарії. Подрібненої цукровим буряком підсолоджують багато страви, наприклад, варення, молочні каші, випічку, компоти. Народні умільці готують з неї самогон і сиропи. Багато з них радять перед використанням бульб буряків обов’язково очистити від шкірки, щоб поліпшити смакові якості. Інші умільці вважають, що достатньо бульби тільки ретельно помити.

Ознакою закінчення росту коренеплодів вважається пожовтіння у цукрових буряків нижніх листків. З цього моменту можна приступати до переробки коренеплодів. Найпоширеніший спосіб перерабоки можна вважати приготування сиропу. Справа в тому, що багато хто вважає рафінований цукор не зовсім екологічно чистим продуктом і воліють замість нього використовувати буряковий сироп як найбільш корисний. Для його приготування вимиті і очищені коренеплоди слід натерти на крупній тертці або нарізати на дрібні шматочки і покласти в емальовану каструлю. Бажано, щоб буряк не торкалася дна, тоді вийде сироп без гіркоти. На 10 кг подрібненої буряків досить додати 1,5-2 л окропу. Варити буряк в каструлі слід протягом 1 години на помірному вогні, безперервно помішуючи. Деякі рекомендують варити буряк в скороварці, вважаючи, що якість отриманих продуктів при цьому буде краще. Вміст каструлі остуджують і з допомогою преса або полотняного мішка віджимають разом з рідиною, в якій буряк распаривалась. Віджата мезга знову заливається гарячою водою у співвідношенні приблизно 2:1, розмішується і ставиться в духовку або піч хвилин на 40. Потім знову віджимають сік. Весь отриманий сік фільтрують через кілька шарів марлі і ставлять на слабкий вогонь для випарювання, весь час помішуючи. Вважається, що більш високу якість і кращий смак сиропу буде в тому випадку, якщо випарювання проводити на водяній бані. За час варіння обсяг соку повинен зменшитися в чотири рази, стаючи схожим на рідке варення. Готовий сироп розливають у скляні банки, які щільно закривають. Щоб він не зацукрувався, на кожен 1 кг сиропу додають 1 г лимонної кислоти. Для тривалого зберігання (більше 2 місяців) сироп ставлять в прохолодне місце, або пастеризують при 90°С.

Що залишився після приготування сиропу жом можна згодувати тварин або птиці, що найпростіше. Але якщо ще трохи попрацювати, з нього можна приготувати досить смачний продукт харчування. Наприклад, можна розкласти жом тонким шаром (1,5 см) на деко, поставити в піч або духовку при температурі 85 градусів°С. Через півгодини дістаньте, дайте охолонути, поворошите. Цю операцію слід повторити кілька разів. Потім охолоджений продукт в мішечках розвішують над батареями або іншими опалювальними приладами для досушування, не забуваючи періодично ворушити. Коли він буде готовий, його розкладають у банки або пакети для зберігання в прохолодному місці. Отриману патоку можна дуже різноманітно використовувати за своїм розсудом.

Сахарная свекла в России

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *